Закохуємось у сквош разом з Тимофієм Желудковим

Закохуємось у сквош разом з Тимофієм Желудковим

 «Тренер має закохати в предмет, в сквош, у себе врешті-решт. Людину неможливо закохати просто у щось, але її можна закохати своїм прикладом, своїм азартом» - які ж ще корисні поради ми почуємо? Тимофій Желудков розповів про те, що його мотивує та як він потрапив у сквош, як змінювалась дитяча сквош академія та про тендітність відносин між тренером та дитиною. 

- З чого розпочалось твоє знайомство зі сквошем?

- З боулінгу. Я прийшов у 5 Елемент, як тренер з футболу. Я футболіст, 13 років грав професійно. Вакансія футбольного тренера, на той момент була зайнята, тож пішов на те, що було вільно. Відкрита була вакансія інструктора з боулінгу. Влаштувався туди, а там вже думав може звільниться місце або ще щось. Згодом, завдяки Сергію Драндалушу (менеджеру ігрових видів спорту) зверху побудували два сквош корти,  яких зараз вже немає. Одного дня мене запросив адміністратор, який там працював, пограти. Я погодився й відразу ж виграв. Він не був тренером чи спортсменом. Він грав, але більше відповідав за адміністративну роботу, бронювання кортів, зустріч гостей, а я спортсмен у минулому, тож мав певні переваги.  До того ж раніше грав у бадмінтон, великий та настільний теніс завдяки якому, до речі, добре граю дропи,  то ж почуття м’яча у мене було, а дурі та фізики вистачало з футболу. Я його просто перебігав. Потім він покликав другого адміністратора – обіграв його, а потім прийшов тренер Вадим Гусаров, який на той момент ще тільки починав. Вони спорили зі мною на фреші, то ж два я вже мав.  Звісно, розумів, що у нього не виграю і ми побились об заклад, що  наберу за 3 гейма 9 очок. Тож, мені потрібно було у кожному по 3 взяти. Уже в 2 геймі я це зробив і виграв вже три фреші.  А далі прийшов Артем Шандибін, на той момент він входив в першу трійку України. З ним на фреші ми вже не грали – це було б без шансів (сміється). Він насправді показав мені лише основи техніки. 

IMG 4919- Якщо батьки віддають дитину на теніс та сквош, буде це допомагати чи навпаки заважати з точки зору техніки?

- Якщо освоювати техніку, то звісно це буде не дуже добре. Адже, там одна техніка, а тут інша. Якщо брати дітей малих, 4-5 років, у яких ще сквоша немає – у них ігри довкола сквошу, вони знайомляться з кортом, ракеткою, м’ячем. Там байдуже що це, теніс, сквош чи бадмінтон, єдиний нюанс, що у бадмінтоні воланчик. 

- Як тобі допоміг твій попередній спортивний досвід на корті?

- Простіше за все бадмінтоністам та тенісистам проходити в сквош, тому що у них вже є почуття ракетки та м’яча. Футбол дав мені фізо та ментальну підготовку. Професійний спортсмен він вже підготовлений, вміє приймати поразки, спортивна злість розвинена, грубо кажучи, а початківців потрібно спочатку ще ментально навчити.

- Як думаєш чому все більше людей долучається до сквошу?

- Він динамічний. Багато хто приходить в сквош для того щоб схуднути. Хоча це не зовсім вірно. Сам по собі сквош не спалить зайві кілограми, на відміну від азарту під час гри, який дає тобі енергію.  Граючи ви легко спалюєте калорії навіть не замислюючись про це, адже вся увага зосереджена на бажанні влучити по м’ячу. На відміну від просто бігти на біговій доріжці чи робити щось в залі, де потрібно багато витримки. Також, багатьох приваблює новизна. Що мене привабило, так це те, що у тому віці, у якому я починав, а мені було вже 30 років, у мене були хороші шанси досягти успіху. Адже, ніша не зайнята. Й якщо у футболі для мене вже нічого не було, як й в тенісі, через велику конкуренцію, то у сквоші я досить швидко почав грати у Про категорії та увійшов у ТОП-5 України. 

- Ти тренуєш вже 11 років, яка частина роботи твоя улюблена?

- Так, тренувати я почав через рік, як познайомився зі сквошем. Для мене важливо отримувати задоволення від процесу. Якщо мої гравців досягають успіху - моя робота не була марною. Мені це дуже приємно. Першочергово я маю отримувати задоволення тут і зараз. З дітьми в цьому сенсі простіше. 

- Чому? 

- Мені завжди було просто спілкуватися з дітьми, знаходити з ними спільну мову.  Вони відкриті. Якщо ти з ними щирий, вони з тобою, також будуть щирими. У дорослих є вже багато своїх шаблонів, рельсів. З ними, також, можна знаходити спільну мову, але з дітьми це справжній кайф.

- Розкажи трохи про дитячу сквош академію в Sport Life Позняки.

- Коли я прийшов академія вже існувала, її створили Денис Райтаровський та Денис Сімонов. Я ж поєднував роботу на Позняках та в клубі на Протасовому Яру, де довгий час вів дитячу сквош академію. Згодом Денис запросив мене вести академію вже на Позняках. Все розпочалося з Петрохолдінгу, у який Денис прийшов ще початківцем. Далі пішло поїхало. Денис згодом пішов, а академія залишилась.

- Звідки пішла назва Gecko squash academy?

- Ця ідея виникла у Саші Білоус та Дениса Райтаровського, тому краще запитати їх, чому обрали таку назву. Наскільки я пам’ятаю з розповідей Саші та Дениса, Геко –  це персонаж мультфільму, хлопчик який перетворюється в ящірку гекона. Це гарна назва, адже, гекон – це дуже швидка ящірка, яка може бігати по стелі, стінах, будь де. Спочатку це була назва серії дитячих турнірів, а потім вирішили так й академію назвати.

IMG 4920- Чому вирішили запросити В’ячеслава Савелова до своєї команди?

- Ми знали Славу, як позитивну, хорошу людину. Більше Саша, звісно бачила, як він тренує, а я як він спілкується, знаходить спільну мову з дітьми не лише на корті, а й за його межами до цього він декілька разів їздив з нашими дітьми, за кордон на турніри, до того ж Відня. 

- Яке місце займає дружба між тренером та дитиною у тренувальному процесі?

- Є різні тренувальні стилі. Перший – завжди тримає дистанцію. Тренер завжди вище учня. Інша крайність, коли тренер спускається до їх рівня. Це також, не надто корисно, потрібно вміти балансувати між цими крайнощами. Вміти й опуститися, коли потрібно і дати зрозуміти, що тренер головний й до нього варто дослухатись, інакше вони залізуть на голову. 

- Чи має тренер обов’язково супроводжувати юніора на турнірах?

- В ідеалі так, тренер, а краще тренери мають супроводжувати своїх підопічних. Адже, ігри можуть проходити на двох кортах одночасно, а підтримка потрібна буде обом гравцям. У дорослому сквоші так, у дитячому тим паче. Для них підтримка набагато важливіша, ніж для досвідчених спортсменів, хоча й їм вона теж необхідна. Та всім, навіть мені, коли граю інколи не вистачає підтримки за кортом. Мене рідко хто секундує (підказує, що краще зіграти з певним суперником). Підтримувати це одне, а секундувати, наставляти інше. Насправді, навіть просто прийти сказати «Давай, Давай!», «Ти все зможеш!» цього достатньо. Багато хто боїться сказати щось не те. Повірте досвідчений спортсмен сам вирішить, а підтримка йому допоможе. Є унікуми які «геть усі, залиште мене у спокої», таке, також буває (сміється). 

IMG 4917

- Як змінювалась академія після тренерських переміщень? 

- Здебільшого будь-яка поява нової людини – це новий погляд, він зазвичай дає щось. Прийшов Хасан - Єгипет, єгипетська школа. Були надії, що він дасть новий поштовх академії, що він і зробив лише своєю присутністю. Коли тренер іде з проекту це повертає назад. Адже, діти звикають, прикипають до тренерів. До когось більше, до когось менше, але у будь-якому разі для них зміна тренерів це стрес. Є таке правило, що тренер має закохати в предмет, в сквош, у себе врешті-решт. Людину неможливо закохати просто у щось але її можна закохати своїм прикладом, своїм азартом. Якщо ти в цій закоханості й тебе з неї висмикують, спочатку відчуваєш дискомфорт. Багато хто довго виходив з цього коли пішов Денис. Вони його довго знали, прикипіли – це ж діти.

- Та й дорослим не надто просто змінювати тренерів. Я наче не дитина, але між тренерами проходило близько півроку, перш ніж поверталась на персональні тренування вже з новим тренером.

- Мені в цьому сенсі було простіше, адже у мене не було свого тренера. Коли прийшов у сквош, мене ніхто не тренував й тренувань, як таких у мене не було. Я грав, мені Артем показав декілька основних ударів, це зайняло в нього хвилин 10. Лише коли прийшов у Петрохолдінг, тоді вже розпочалась професійна підготовка. Але свого тренера у мене, знову ж таки не було, я навчався у всіх потроху. Для мене це була звична річ, адже у футболі тренера змінювались постійно при переході з однієї команди в іншу.  У сквоші ж дуже важливо мати свого тренера. Для дітей тренера це улюблені люди. Привийте любов до справи, а діти самі навчаться. Навіть, коли людина в сквоші не дуже тямить але любить дітей та діти люблять її, то вона зможе закохати їх у гру, а далі вони навчаться вже самі. Вже не важливо з цим тренером чи з іншим але у сквоші вони залишаться й будуть розвиватись завдяки цій закоханості.

- За що відповідає кожен з тренерів академії?

- Поділу як такого немає. Раніше Саша більше вела фітнес програму, зараз вже більш менш порівну. Вона постійно в цьому, тож ця частина більше все ж її, адже вона ще окремо веде функціональні тренування. Коли ми нещодавно їздили до Єгипту, то ранковий фітнес  я проводив, а пізніше вже разом з Костянтином Рибальченко на корті вели сквош частину. Коли лише починалась академія кожен тренер мав свою групу на півроку, групи ділились за рівнем гри. Потім ми мінялись. Це як зі своєю дитиною, ти йому кажеш- кажеш, він тебе вже не сприймає, тому що вже звик до твого голосу, інтонацій – прийде інший скаже те саме але по іншому, він послухає. Закріплення за групою має бути, це відповідальність за результат але час від часу корисно робити ротацію.

- Розкажи декілька кумедних історій з тренувань.

- Важко виділити щось одне, більше згадуються моменти з спільних поїздок. Я намагаюсь знаходити ці миті на кожному тренуванні. Згадується, як мені дівчинка ковриком в око потрапила.  Здавалось, що могло статись? Вона зробила вправу на корематі, взяла його, махнула, як прапором. Та-дам,  краєчок коре мата у мене в оці. Це запам’яталось (сміється), мені було не надто весело але запам’яталось на довго. Діти часом бувають небезпечними.

- Діти в сполученні з ракеткою та м’ячем це взагалі небезпечно.

- Так, ракетки іноді і літають. Вони не просто їх кидають, а вони вилітають й летять в незрозумілому напрямку.

- Яке значення для тебе має академія?

- Це моє життя.

- Які основні цінності академії?

- Командність – один за всіх і всі за одного. Підтримка, якої спочатку не вистачало академії на Позняках, коли вона лише стартувала. На Теремках вже був цей культ підтримки, коли всі один за одного вболівають. Відчувалось, що підтримка та свої корти (більшість турнирів проходила на кортах Теремків) дуже їм допомагають. Це згодом перенеслось і на Позняки так академія почала перемагати та виховувати чемпіонів. Академія – це сім’я, куди б ми не їхали намагаємось долучати і батьків. 

- Сквош, взагалі, можна назвати сімейним видом спорту, у певному сенсі.

- Мафія-мафія (сміється). Все правильно. Знову ж таки повертаємось до питання любові, якщо закохати в спорт одного  – підтягнуться й інші.

- У мене все, дякую за приділений час!

- Дякую!

Далі буде…..

Залиште коментар

Ви коментуєте як гість.

Партнери
Клуби