«Із любові до гри» - Анастасія Костюкова

«Із любові до гри» - Анастасія Костюкова

З чого розпочалось знайомство зі сквошем, як тримати себе в формі та чому так важливо на самому початку попасти до правильних тренерів? Про це та ще багато цікавого розповіла Анастасія Костюкова. Вона неодноразово брала золото на чемпіонатах та турнірах й не тільки зі сквошу. Має звання Майстра спорту України, Майстра спорту України міжнародного класу та входить до складу Жіночої національної збірної України. 

- Розкажи трохи про фігурне катання на БМХ.

- Батьки не віддавали мене ні на який спорт, а я дуже хотіла цього. Не було можливості, вони були 19-річними студентами. Я хотіла на великий теніс та гімнастику. Потім побачила  bmx flatland, фігурне катання й мені захотілось, також. З’явились нові знайомства, почала кататись. А якщо починаю щось робити, то роблю багато. Тож, вже за рік виграла чемпіонат України, а потім ще 3 чи 4 рази поспіль. Не пам’ятаю.

- Як ти опинилась в сквоші?

- Мені завжди хотілось, якийсь серйозний вид спорту. Цей був вуличним та якимсь не серйозним, хотілось щось професійне. Мені хотілось щось схоже на олімпійські види спорту, щось серйозне. Але, як бачиш я обираю цікаві види спорту. То bmx, то сквош. Досі, багато хто не знає, що таке сквош. Коли сідаю в таксі з ракетками, таксисти питають «Ви в теніс граєте?». Простіше сказати «так». Якось занесло. Я тоді навчалась в інституті й моя мачуха розповіла, що в клубі у якому вона займалась («Формула» в Одесі), тренер набирає стажерів для навчання на тренерів по сквошу. «Йди спробуй, в тебе все одно багато вільного часу після навчання». Я й вирішила, піду подивлюсь – мені сподобалось, щось цікаве. На той момент було три стажери: бадмінтоністка, баскетболіст, який раніше грав в теніс та я. Взяли мене та бадмінтоністку. З часом вона перейшла до іншого клубу, а я залишилась там. 

- Своє перше тренування на корті пам’ятаєш?

- Ні. Пам’ятаю, як я захотіла розвиватись. Якось побачила на кортах «Формули» Стефано Галіфі, всім нам відомий та улюблений. Й коли я побачила цю техніку, ці удари. Він дуже сквошинообаятельно грає. Мені сподобалась техніка, все так класно, сила удару. Й мені захотілось так само. Потім я дізналась, що всі активності в столиці але тоді ще нікуди не переїжджала. Я відпрацьовувала по п’ять годин соло, а приїхавши, на свій перший в житті, турнір в Київ, на Протасів Яр, виграла в категорії L2. Потім приїжджала ще на один турнір, у якому, також посіла призове місце.

- Наскільки важливий перший тренер?

- Дуже важливий, адже якщо ти попадеш до поганого тренера, який не буде мати уявлення про переміщення на корті та техніку, то потім буде дуже важко психологічно та фізично перевчатись. Адже, ти деякий час гратимеш гірше ніж раніше. Найважливіше в сквоші це робота ніг. Якщо ти неправильно підходиш, ти не зможеш вдарити по м’ячу. Найважливіше саме переміщення, а не удари. Потім вже розворот, техніка, точка удару, я б сказала. Ти маєш відпрацювати та знати як підійти у кожну точку корту та з часом рухатися вже автоматично. Якщо перший тренер зможе закласти цю базу, то далі у тебе є шанси на майбутнє. 

- Після чого ти вирішила, що все це моє? Я хочу грати та тренувати.

- Першим було бажання саме грати, тренерська діяльність була на другому місці. Щербаков Діма (фітнес директор в мережі Sport life) побачив мене на одному з турнірів в Києві й покликав, працювати у новий клуб на Теремках, який лише відкривався. Я тоді подумала: «Мені це потрібно». Я не знаю яким чином але різко зірвалась та поїхала. Просто взяла й поїхала.

- Не жалкуєш?

- Ні. Одеса маленьке місто й там все повільне. Там гарніше з душевного боку але там не вирує життя. Всі дуже розслаблені. Мені хочеться мегаполісу, руху. Я маю на увазі сквошиного мегаполісу.

- Що тобі допомагає підготуватись до турніру, до гри?

- Що мені допомагає підготуватись до турніру? Ти ніколи не знаєш чи готовий ти психологічно. У всіх спортсменів, не залежно від рівня перед граю мандраж. Тут ще момент, якщо ти фізично дуже сильний але знаєш що психологічно здаєш, то ти можеш більше тренуватись, щоб додати собі впевненості й витаскувати за рахунок фізики. Медитація допомагає. Дихальна медитація, маю на увазі.

- А якщо й ти виступаєш, й твої підопічні..

- Це взагалі дуже важко поєднувати. Це завжди вибір. Якщо в мене гра легка, то звісно я піду дивитись на своїх учнів, якщо в мене попереду важкий матч, то я кажу, що не зможу прийти, адже варто підготуватись до своєї гри. Мій тренер Ахмед робить так само. Він може не прийти на рядові матчі але на фіналі буде обов’язково.

- Що тобі допомагає відновлюватись після тренувань?

- Stretching, якщо ти робиш його більше 15 хв, хоча б 30 хв – все інше це не те. Й у мене є massage gun, він вибиває крепатуру. Дуже боляче але швидко. Це позбавлення від болю через ще більший біль. Якщо так ти будеш страждати 2-3 дні, то так хв 30-40. Раніше був валик для викатування м’язів. Але коли ти й так втомлений, що навіть руку підняти ліньки, а тут ще потрібно катати саму себе по цьому валику. Який валик? А масажний пістолет в самий раз. Баня, якщо час є, масаж – ідеально. При моєму ж графіку це лише розтяжка та замінник масажу – масажний пістолет. 

- У якому віці оптимально починати займатись сквошем?

- Я почала грати в 21 рік за цей час я досягла певних успіхів. Саме тренуватись з тренером, з тренувальним графіком почала 4-4,5 років тому. До цього це було так, попрацюю над соло пару разів на тиждень по декілька годин. Взагалі чим раніше тим краще. Малому можна давати в руки ракетку вже з двох років, щоб він просто знав, що це. Вже років з 5 потрохи щось робити.

- Як тобі вдається поєднувати «люблю поїсти» з ідеальною фігурою?

- Ой, з цим у мене завжди важко. Я хочу їсти кожні три години, хоча б щось мені потрібно з’їсти. Банан, протеїновий батончик. Мені хочеться м’яса але на роботі це не варіант. Важлива якість їжі. Відсутність жиру – це дефіцит калорій. Ти маєш споживати менше ніж спалюєш. Інший момент якість їжі. Ти можеш споживати погану їжу. З’їсти за день три пиріжка по калоріями це буде менше ніж ти витратила але ти з’їла пиріжки. Це буде відображатись на твоїй шкірі. Ти не будеш товстою але й красивого рельєфу, тонусу шкіри, також не буде. Якості шкіри не буде. Якщо ти будеш контролювати себе й витримувати цей дефіцит корисною, правильною їжею тоді все буде нормально. Раз на тиждень можна побалувати себе чимось не надто корисним, такого щоб зовсім розслабитись звісно не буває. Досягнувши свого ідеалу фігури ти можеш дозволити собі їсти все що заманеться тиждень але потім потрібно брати себе в руки. А тут складність в тому, що взяти себе в руки складніше, тому краще не виходити з ритму. Головне не захоплюватись. Ніколи не можна повністю розслаблятись.

- Що ти вже спробувала з екстремальних видів спорту та що ще хотіла б спробувати?

- З 6 років навчилась кататись на лижах, потім стала на бігфути (короткі лижі без палок), потім був сноуборд. Після нього вперлась - захотіла навчитись ковзати по тумбі на сноуборді. Я разів 100 падала й ледве не розбила собі спину але трохи виходило. Після цього пішла стрибати в батут з трампліну. Теж сподобалось але більше не хочу. Спробувати - так, а взагалі вбитись можна. Там помилка занадто дорого коштує. В сквоші впадеш й нічого, а там впадеш і все. Серфінгом дуже хочу позайматись але боюсь акул. Але я б спробувала обов’язково (сміється). Це в мене в планах і має стояти галочка навпроти. Стрибнула б з парашутом, політала б на дельтаплані. Гонками з задоволенням зайнялась би. Якось була на картингу – виграла якийсь там корпоративний турнір. Мені дуже сподобалось, там було 24 людини. Пробувала банджі – це було круто! Ми пішли з Ахмедом, його другом та Юлією Жуковець. Я стрибнула, потім стрибнула ще раз вже задом наперед. Мені сподобалось, стрибнула б і ще раз. Прочищає все. Це як швидка прочистка. Тобі зараз погано, сумно – потрібно піти стрибнути з мосту. Головне мотузку не забути (сміється). Знаєш, наче з одного вуха все витрусили через інше. Правда не на довго, цей ефект швидко приходить й так само швидко минає. Я б стрибала кожного тижня. Мені сподобалось. Ще пробувала вейк.

- Й як тобі?

- Мені не дуже сподобалось. Ти прив’язаний до цієї мотузки, впав, зарився у воду носом  й усе – сидиш, чекаєш поки тебе витягнуть. 

- Розкажи про свої татуювання. Що, звідки, що означають?

- Перша була на спині «tutto è possibile» з італійської «все можливо». Я хотіла «немає нічного неможливого» але «все можливо» звучало краще. Чому італійська? Тому що. Я не знаю чому, просто звучало найкраще. Латинь – банально, а на італійській звучало гарно. Це я зробила років в 16. 

- А батьки, що сказали з цього приводу?

- А батьки декілька років навіть не знали про неї, тому що я гарно приховувала це за довгим густим волоссям, слідкуючи щоб від вітру волосся не перекинулось наперед. Якось так. А коли побачили вже було все одно. Потім на шиї, над цим татуюванням я добила діамант. Я хотіла знайти втілення значенню «сильний, стійкий, перший». «1» же на шиї не наб’єш, якось не дуже. Діамант вважається найсильнішим каменем, який ріже скло. У нього значення таке - стійкість та сила характеру. Коли переїхали до Києва зробила татуювання на руці «for the love of the game». У неї два значення. Одне наполовину жартівливе, інше просто, що любов не тільки до сквошу, а й до життя. Життя саме, як гра.  Із любові до гри у всьому. А жартівливе – працюєш, працюєш на тому корті, тренуєш, думаєш вже у якийсь момент «навіщо воно взагалі мені все це потрібно?», а потім «о, дійсно! Через любов до гри». Більше поки що татуювань не має але вже довго міркую над тим щоб зробити ще одну. 

- Й на цій оптимістичній ноті будемо завершувати. Дякую тобі за приділений час!

- Дякую!

@Оксана Герасименко

Залиште коментар

Ви коментуєте як гість.

Партнери
Клуби